Літературно-музична композиція, присвячена творчості Т.Г.Шевченка

Слайд 1

Він зорею сіяє в прийдешнім віку

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височіє над світом великий Тарас.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведучий: Саме в такий березневий час засяяла над Україною немеркнуча зоря Тараса Шевченка – відомого всьому світу Кобзаря – співця знедоленого українського народу .

Слайд 2

   

1.     В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Ведучий: Того дня народилася панові ще одна кріпацька душа, а Україні – її гордість і слава, її великий народний співець.

Слайд 3 (посилання навідео)

слайд 4

Тарас Шевченко – великий син України, гордість і слава! Творчість поета – єдність правди і добра!  Він був сіячем і вирощувачем духовних якостей народу. Він вірив, що  є сила, котрій треба поклонятися , бо вона , духовність у найсвятішому її розумінні, вона врятує людство від морального і  духовного спустошення, виродження, збідніння!  Цією силою є Бог. Єдиний на світі.

Поет  все своє страдницьке життя не розлучався з Богом. Сам поважав, любив Бога, вірив у його  силу і прищеплював ці якості  іншим.

Слайд 5

1 учениця. Перші дитячі роки, коли живі були і дідусь, і батько і мати, були в Шевченка найщасливіші з усього життя. Він виростав тоді у чуйності й домашньому теплі.

Слайд 6

І досі сниться: під горою

Між вербами та над водою,

Біленька хаточка, сидить,

Неначе й досі, сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться: вийшла з хати

Веселая сміючись мати,

Цілує діда і дитя.

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки і годує,

І спать несе. А дід сидить,

І усміхається  і стиха

Промовить нишком : - Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги ?

І нищечком  старий читає

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас,

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Посилання на відео

Ведуча: 

·         «Учися, серденько, колись

З нас будуть люди», - ти сказала,

А я послухав, і учивсь

І вивчився. А ти збрехала.

·        Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою.

·        Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.

Слайд 7

Ведуча: "Великий Шевченко тим, що він поет української нації, але ще більше тим, що він поет народний" - сказав про поета А. Луначарський. Шевченко розкрив світові волелюбну душу народу. Його знаменитий "Кобзар" вибухнув вулканом народних страждань і сподівань на кращу долю.

  

Ведучий: Пісні на слова великого Кобзаря – величезний пласт культури нашого народу, його скарбниця, душа і пам'ять.

Ведуча: Ще за життя почали створюватися пісні на його слова. Мелодії до них складали прості, часто не писемні селяни, для яких вірші Шевченка були настільки близькі й зрозумілі, настільки глибоко відтворювали їхні мрії  і сподівання, що сприймалися як народні.

Слайд 8

Звучить пісня «Зацвіла в долині»

Слайд 9 (посилання на відео, підчас перегляду відео звучать слова ведучого)

Ведучий: Ряд творів геніального поета пройняті відчуттям образів української природи. У них ніби поєдналися невіддільні від народного живописання компоненти пейзажу, як вечірня зоря, зелена діброва, широке поле, буйний вітер, червона калина, вода з - під явора, верба над водою, вишневий садок, портрети, жанрові замальовки, доля дала йому талант художника, наділила безцінним даром живописця і графіка

Ведучий: Якщо ми хочемо, щоб нас вважали людьми, щоб не соромно було перед Шевченковою пам'яттю, ми повинні так, як він, любити свій народ, свою Батьківщину, знати свою історію, шанувати своїх героїв, щодня й щомиті бути готовими до боротьби за себе, за своє майбутнє, за справедливість, за честь матері - України.

Слайд 10

Ведуча: Ми маємо усвідомити, що життя - це боротьба, і займати в ній треба місце непохитних захисників правди, бути сильними, як оспіваний Шевченком Дніпро у буряну ніч.

(Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий")

Слайд 11

Ведучий. На високій дуже кручі

         Над самісіньким Дніпром

         Спить Шевченко в домовині

         Непробудним вічним сном.

(Посилання на відео)

Ведуча. Спи Тарасе тихо-тихо

         Поки Бог розбудить

         Твого слова в Україні

Повік не забудуть

Ведуча. Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей – світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя.

        

Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених.

Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу.

Тарас прийшов у світ, коли, ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро.

Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди і розтопила кригу.

        

Квітень землю квітчав зеленим рястом і приніс на веселих крилах молодому кріпакові вистраждану волю.

        

Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни і сльозою скропив, і вірою повив та вселив Кобзареві останню путь з Петербурга до його вічного і тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою.

        

Вічна Шевченкова весна прийшла на землю, яку сходив Тарас малими босими ногами і засіяв словом, а слово те було про Матір і про Україну!

Ведуча:

Немає тих доріг, де закипалась мука, Де відчай і журба ходили, мов брати, Нові шляхи кладуть твої онуки, Нове життя прийшло у їх хати.

Ведучий. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

    І голос твій нам душі окриля.

    Встає в новій красі, забувши лихоліття,

    Твоя, Тарасе, звільнена земля.

   

У росяні вінки заплетені суцвіття.

    До ніг тобі, титане, кладемо.

    Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

    Тебе своїм сучасником звемо.

Презентація